Сучасні програми навчальних професійних закладів складені таким чином, щоб якомога більше уваги можна було б приділити теоретичним знанням та практичним умінням у сфері обраного навчання. За допомогою цього учень може засвоїти зовнішні та внутрішні засоби діяльності. Але часто, коли молодий спеціаліст розпочинає свою трудову діяльність, перед ним постають проблеми, до вирішення яких професійний навчальний заклад за три-чотири роки навчання не підготував. За умови ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТНТНОСТІ УЧНІВ цей недолік підготовки молодого спеціаліста можна усунути.

Людина — найвища цінність суспільства і головна виробнича сила. Праця, в її розвинутих формах, є діяльністю, опосередкованою не тільки об'єктом, предметом, а й свідомою поведінкою людини, орієнтованою на міжособистісні виробничі стосунки.

Питання, які постають перед молодим спеціалістом:

— Чи готовий я, молодий спеціаліст, який має професійні знання та вміння, використати їх у практичній діяльності?

— Як презентувати себе і свої професійні знання та вміння роботодавцю?

— Як організувати взаємини з роботодавцем та іншими робітниками?

— Яким би ти хотів бачити мене роботодавець?

— Чи самостійний я в роботі?

— Яким би я, майстер, хотів бачити роботодавця замовника?
— Як спілкуватись, щоб тебе зрозуміли?

— Як спілкуватись, щоб зрозуміти іншого?

— Як передбачити кінцевий результат діяльності?

— Як досягти потрібного результату?

— Як реагувати на критику щодо виконаної роботи?

— Чи потрібна творчість у моїй сфері діяльності, у моїй праці?

фф—Чи визнається та позитивно оцінюється роботодавцем-замовником творча ініціатива?

Як бачимо, основна проблема — брак знань: з психології трудової діяльності, комунікативної компетентності особистості, низький рівень адаптації, психологічної готовності до трудової діяльності.

Використовуючи матеріали викладені у цих статтях педпрацівники зможуть більш якісно та ефективно формувати життєву компетенцію учнів.

"ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТНТНОСТІ УЧНІВ"

НЕОБХІДНІСТЬ ВРАХУВАННЯ ВІКОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ УЧНІВ ПРИ ФОРМУВАННІ ЇХ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТНТНОСТІ

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ УЧНІВ 15-18 РОКІВ

Період - юнацтва можна охарактеризувати як початкову стадію фізичної зрілості. Завершується період статевого дозрівання, і учні вже готові до досить великих фізичних і розумових навантажень.

Грамотно реалізувати освіту, розвиток і виховання учнів сформувати в них компетентність в умовах навчального закладу можна тільки за умови досконалої обізнаності у вікових особливостях дитини, динаміці її розвитку в інтелектуальному та особистісному плані.

РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ

У юнацькому віці відбувається активне включення молодих людей у доросле життя з його нормами та правилами. У цілому цей період у житті людини характеризується впевненістю в собі, життєрадісністю та здатністю до високої самооцінки, інтенсивно виявляється самоповага, тобто узагальнене самооцінювання, ступінь сприйняття або не сприйняття себе, як особистості. Низька самооцінка означає незадоволеність собою, зневіру у власних можливостях, що веде до труднощів у спілкуванні, внутрішнього напруження та прагнення до самотності.

Підсилюється суспільна спрямованість особистості. Мають місце власні оцінки тих чи інших явищ дійсності, поглядів і думок. Дуже бурхливо відбувається ріст самосвідомості. Юнацтво самокритичне і критичне до оточуючих.

У ранній юності перед особистістю постає завдання першого соціального усвідомлення себе і свого місця в житті. З вирішенням цього завдання особистість переходить на межу юності — початку зрілості.

Основні потреби цього віку: звільнитись від контролю й оцінок дорослих; спілкуватися з однолітками протилежної статі; пошук супутника життя, встановлення дружніх стосунків.

У цей вік виникає зв'язок з оточуючими, який коливається між позитивним полюсом ідентифікації «Я» та негативним полюсом плутанини соціальних ролей. Перед юнаками й дівчатами постає мета — об'єднати все, що вони знають про себе, у єдине ціле, осмислити його, пов'язати з минулим та спроектувати в майбутнє.

На цьому етапі виникає таке особистісне новоутворення, як вірність, тобто здатність юнаків і дівчат приймати й дотримуватися законів моралі, етики, ідеології, норм і цінностей суспільства.

Провідні мотиви - це мотиви майбутнього.

Провідною діяльністю у цьому віці є - навчально-професійна.

Найбільш важливими у цей період є почуття дорослості, необхідність самовизначення, формування світогляду та самостійності суджень, прагнення до самовиховання.

Рання юність — вирішальний вік формування світогляду. Чільне місце в цьому процесі посідає вирішення питання сенсу життя. Загальні світоглядні пошуки конкретизуються в життєвих планах юнаків і дівчат. Із кожним роком перед юнаками все гостріше постає проблема вибору. З багатьох уявних, фантастичних, абстрактних можливостей поступово вимальовується декілька реальних та прийнятних варіантів, з-поміж яких і потрібно зробити вибір.

Життєвий план. Це поняття охоплює всю сферу особистісного самовизначення — моральне обличчя, стиль життя, рівень вимог до себе, вид діяльності тощо. Ясна річ, дещо з названого має лише загальний вигляд. Але найважливішим для молодої людини є вибір життєвого шляху підготовка до праці та суспільно-політичної діяльності. Адже в цей час інтенсивно розвиваються спеціальні здібності.

У старшому шкільному віці відбуваються систематизація отриманих знань, засвоєння теоретичних основ різних дисциплін, узагальнення знань у єдину картину світу, пізнання філософського змісту явищ.

Інтерес до навчання (до його змісту та процесу) підвищується, тому що включаються мотиви самовизначення й підготовки до самостійного життя. Мають місце сполучення та взаємопроникнення широких соціальних і пізнавальних мотивів. Яскраво виражена довільна мотивація, тому що добре усвідомлюються причини ставлення до навчання.

КОГНІТИВНА СФЕРА

Як правило, загальні розумові здібності до 15—16 років уже сформовані, але процес їх удосконалення ще триває. Оволодіння складними інтелектуальними операціями, збагачення понятійного апарату роблять розумову діяльність юнаків і дівчат більш стійкою, ефективнішою, тобто наближають її до діяльності дорослого. Особливо швидко розвиваються спеціальні здібності. У поєднанні зі зростаючою диференціацією спрямованості інтересів це робить структуру розумової діяльності старшокласника більш складною та індивідуальною, ніж в учнів молодшого віку.

Серед усвідомлених та неусвідомлених причин, що заважають формуванню особистості в юнацькому віці, на індивідуальному рівні можуть бути:

• затримка розвитку теоретичного мислення;
• відсутність навичок і прийомів смислової пам'яті;
• маленький обсяг оперативної пам'яті;
• нерозвинутість основних компонентів уваги (обсягу, переключення, розподілу тощо);
• нереалістичністі уяви, непрактичність;
• перевага першої сигнальної системи над другою (художній або мислительний тип);
• несформованість вольової сфери.

Оволодіння складними інтелектуальними операціями та збагачення понятійного апарату роблять розумову діяльність юнаків і дівчат більш стійкою та ефективною, наближаючи її до діяльності дорослої людини.

Особливу роль у цьому віці відіграє ставлення до своїх здібностей. Останні активно співставляються з вимогами тієї професії, яку вибирають. Але щоб виявити наявність тих чи інших здібностей в учнів, необхідно попередньо виділити сферу переважних інтересів, тому що здібності реалізуються саме там. Про це варто пам'ятати вихователям, учителям, батькам.

У цьому віці міняється й роль учителя в житті дитини: він виступає вже скоріше як консультант із предмета.

ОСОБЛВОСТІ ВИХОВАННЯ

Юність - це епоха «бурі й натиску». Це період, коли існує величезна потреба у визнанні власної оригінальності і хочеться будь-якими шляхами привернути до себе увагу. Відчуття власної неповторності супроводжується підвищеною увагою до своєї зовнішності, тому має місце постійне порівняння себе з іншими. Нове відкриття свого внутрішнього світу переживається разом з почуттям «безодні самітності» («Мене ніхто не розуміє»). Міркування про себе відбуваються всюди.

Жагуча спрага нового життєвого досвіду в юності сполучається зі страхом перед життям та спостерігається помітне поліпшення комунікації та зниження рівня тривожності.

У цей період дитина остаточно «входить у дорослий світ» з усіма його перевагами та недоліками. Тому часом дуже гостро постає питання про взаємини вже дорослих дітей з батьками, які не можуть прийняти дорослість і самостійність свого чада, якому вони віддали стільки сил і років життя і якого дотепер уважають дитиною.

Така позиція почасти обумовлюється наявними протиріччями в поведінці юнака: з одного боку, він хоче автономії та самостійності рішення та дій, а з іншого - не готовий (або не бажає) нести відповідальність за їх наслідки, тому перекладає цей вантаж на плечі батьків.

Період поведінкової автономії даного віку (потреба та право самостійно вирішувати особисті проблеми) змінюється періодом емоційної автономії (потреба та право мати власні прихильності, що вибираються незалежно від прагнень батьків) та періодом моральної й ціннісної автономії (потреба та право на власні погляди, фактична їх наявність).

Важливі проблеми особистісного рівня виявляються у:

• недостатньому рівні самостійності;
• неадекватному самооцінюванні й рівні вимог до себе;
• несформованості світогляду, моральних еталонів, цінностей та ідеалів;
• відсутності конкретних життєвих намірів і прагнень;
• невдоволеності собою;
• наявності підліткового негативізму.

Формування світогляду відбувається на тлі високого рівня критичності до самого себе й до інших. Зазвичай пред'являються тверді моральні вимоги до дорослого й особливо до вчителів.

Е. Шпрангер умовно виділив три типи юності:

1. Різкі, бурхливі зміни, наявність зовнішніх і внутрішніх конфліктів.

2. Плавне засвоєння норм і цінностей без помітних змін в особистості підлітка.

3. Швидка психологічна перебудова особистості й формування власного майбутнього.

На період ранньої юності приходиться становлення морального вигляду й морального самовизначення особистості, що відбувається на тлі початку пори любові та зародження інтимних стосунків з людьми протилежної статі.

Один із найважливіших аспектів старшого шкільного віку - перша любов і пошук партнера протилежної статі для інтимно-особистісного спілкування. Цей період першого досвіду близьких емоційних відносин між юнаками та дівчинами, завдяки яким формуються такі особистісні якості: вірність, прихильність, особиста відповідальність за долю близької людини.

Нерідко перша любов проноситься через усе життя, і люди залишаються разом до старості. У виховному процесі, у формуванні життєвої компетентності учнів важливо зробити акцент саме на моральну основу стосунків між людьми протилежної статі, оскільки саме ця основа є запорукою стабільних, надійних і теплих відносин, що в кінцевому рахунку сприяє нормальному розвитку особистості та збереженню психічного здоров'я людини.

Серед моральних проблем у центрі уваги виявляються добро і зло, порядність і безпринципність, справедливість і беззаконня, тобто такі питання, правильність рішення яких виходить за межі особистих відносин і торкається людського існування в цілому.

Сучасній юності не властиві ні дитяча наївність, ні негативізм, який все заперечує, як це було кілька років тому. Їй властивий більш тверезий, розумно-практичний погляд на життя й набагато більші незалежність і самостійність. Хоча треба мати на увазі, що далеко не всі діти здатні у старшому шкільному віці бути дуже розумними, практичними та самостійними. Велику роль тут відіграють фактори індивідуально-психологічного порядку та сімейного благополуччя, які нажаль існують далеко не у кожній родинні. Тому тут дуже важливу роль відіграють саме вчителі.

У багатьох дітей у юнацькому віці відзначаються підвищена невротичність і прояв акцентуйованих рис характеру, спостерігаються швидкі та непередбачені переходи від одного настрою до іншого.

Усі устремління та надії пов'язані з майбутнім. Для ранньої юності характерна абсолютна впевненість у прихильності долі. Цей феномен, зокрема, проявляється в небезпечних, загрозливих для життя та здоров'я вчинках молодих людей. Іде своєрідна «перевірка долі» у повній упевненості, що все обійдеться і зійде з рук.

Тому вихователям, батькам, а особливо учителям які формують життєву компетентність у учнів необхідно пам'ятати про всі закономірності, феномени та «підводні камені» даного віку, бути дуже уважними й обережними у своїх висловленнях і діях. Юність надзвичайно вразлива та ранима. Прикладів тому, у тому числі і вкрай трагічних, у житті чимало.

Труднощі, що виникають під час взаємодії у цьому віці з оточенням на мікрогруповому рівні, виявляються у трьох основних сферах: спілкуванні з учителями, сім'єю й однолітками.

З-поміж причин, які ведуть до труднощів адаптації дітей юнацького віку на соціальному рівні, що най пильнішої уваги потребують співвідношення між розумінням сенсу життя і намірами особистості, професійними інтересами й мотивами вибору професії, почуттям обов'язку і прагненням до соціального схвалення.